Моє село

Село Підгайці розташоване за 1,5 кілометра від Луцька, біля Стиру. Назва походить від його розміщення – біля гаю. Його заселення дуже давнє. Свідком цього є залишки давньоруського городища ХІІ-ХІІІ століть на високому правому березі Стиру в урочищі Церквисько. Згідно з літописним повідомленням від другої половини вересня 1288 року, в цьому місці знаходилося містечко Гай.

На Підгаєцьких землях в 1592-95 роках побували козацькі загони гетьмана Криштофа Косинського та ватажка народного повстання Северина Наливайка, влітку 1648 – повстанці і козаки визвольної війни українського народу за незалежність від чужоземних загарбників.

Багато разів ці землі спустошували татарські набіги. У 1491 році тут були навіть заволзькі татари, в 1501, 1503 роках – кримські.

У ХVІІ-ХІХ століттях село належало різним власникам, які вели господарство відповідно до потреб луцького торгово-ремісницького ринку. У зв’язку з цим, воно ділилося на дві частини – Підгайці Великі і Підгайці Малі.

У Підгайцях жила польська письменниця і актриса Габріеля Запольська (1857-1921 рр.) – авторка п’єси «Мораль пані Дульської» та інших драматичних творів, повістей, романів.

Польська окупація західноукраїнських земель викликала опір новій владі, її антиукраїнським заходам. Уже в травні 1920 року тут створена філія «Просвіти». Її мета – поширення освіти, пробудження національної свідомості. На її ґрунті формуються групи симпатиків ОУН і КПЗУ, які взаємодіяли з активістами сусідніх сіл, зокрема, в захисті національної школи.

Під час Другої світової війни гітлерівці в ніч на 1 січня 1944 року вбили 32 жителів села, спалили нову школу, багато житлових будинків. Кавалерійським частинами дивізії полковника Васильєва село було визволено 2 лютого 1944 року.

В боях проти фашистів брали участь 170 жителів села. 98 з них загинули на фронтах і від рук окупантів.

За післявоєнні роки село розбудували, благоустроїли. Тут є всі необхідні культурно-побутові та торговельні заклади. Працюють загальноосвітня школа, будинок культури, бібліотека, дитячий садок, відділення зв’язку. Рада своїм прихожанам православна Олександро-Невська церква, збудована ще в 1868 році.